Профілактика булінгу в учнівському середовищі.

Профілактика булінгу в учнівському середовищі

У чому проявляється шкільний булінг?

Звичні явища тепер все частіше називають іноземними термінами. І звичайне цькування сьогодні нерідко називають «булінг» (bullying, від англ. bully — хуліган, задирака). Незалежно від назви мова йде про утиск, пригноблення, дискримінацію, фізичні чи психологічні тортури, агресивне переслідування, свідоме жорстоке ставлення.

Булінг – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи тощо. Булінг сексуального характеру виявляється в формах насильства вербального (погрози, жарти, принизливі коментарі щодо сексуальної активності жертви) фізичного (торкання, обійми сексуального характеру, смикання нижньої білизни, сексуальні напади) емоційного приниження (поширення чуток, написання поміток сексуального характеру, вульгарні жести). Психологічний шкільний булінг: насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість

«Кібербулінг» (cyberbullying) – форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень, фотографій та відео агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.

Як розпізнати булінг від тимчасових непорозумінь, конфліктних ситуацій?

Булінг включає такі головні компоненти:

здійснюється регулярно;
охоплює великий проміжок часу;
задіяні група учнів або весь клас;
відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;
це агресивна і негативна поведінка;
ця поведінка є навмисною. Якщо діти посварилися, побилися сьогодні, завтра один одному дав відсіч, а пізніше разом грають у футбол, то це не цькування, булінг – це конфлікт.

За якими ознаками можна розпізнати булінг?

когось затискають в кутку приміщення ;
коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність (можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);
один з учнів не обирається іншими (в ізоляції);
весь клас сміється над одним і тим же учнем;
прізвиська дуже образливі;
по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;
молодші школярі бояться зайти в туалет;
школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи.

Що стає мотивацією до булінгу?

Стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб. Булінг розповсюджений в усьому світі й притаманний закритим колективам в школах, дитячих будинках, інтернатах, тюрмах, армії… Це ганебне соціальне явище є відлунням суворих законів тваринного світу: в зграях завжди забивали, знищували, в кращому випадку просто виганяли чужаків, не схожих на інших, фізично слабших, з вадами розвитку. Це було пов’язано з боротьбою за виживання. Йшла природна (вкрай жорстока по суті) селекція – виживали лише життєздатні, стандартні, сильні члени «звірячого колективу». Але ми – люди і не маємо права давати волю своїм звірячим інстинктам. Ми маємо гарантувати право на життя, безпеку і психологічний комфорт нашим дітям – якими б вони не були.

За результатами досліджень, проведених UNISEF у 2017 р., встановлено, що в Україні 67% дітей віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом 3 міс, на які припало дослідження. При цьому 24% дітей стали жертвами булінгу, серед яких 48% нікому не розповідали про ці випадки. Це вражаючі цифри, за якими стоять покалічені дитячі долі. Є небезпечним, бо припадає на час дорослішання, формування особистості, засвоєння моральних норм, вироблення стереотипів у стосунках з протилежною статтю.

Які діти найчастіше стають жертвами шкільного булінгу?
Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, порушенням опорно-рухового апарату (наприклад ДЦП), тобто ті, що не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків.
Особливості поведінки: замкнуті, сором`язливі, тривожні, імпульсивні, невпевнені в собі, нещасливі і ті, які мають занижену самооцінку.
Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особлива форма голови, маса тіла (повні чи худі).

4.Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

5.Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

6.Відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти).

7.Хвороби: епілепсія, заікання, енурез, дислалія (порушення мови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

8.Низький інтелект і труднощі в навчанні.

Чи можуть учні провокувати проти себе насилля?
Діти із соціально неблагополучних, багатодітних, неповних сімей або родин із нетиповою манерою поведінки та способом життя.
Надмірно опікувані батьками «домашні» діти, що не мають досвіду поводження в колективі, не вміють спілкуватися, вибудовувати стосунки з однолітками.
Емоційно нестійкі, психічно нестабільні, полохливі, тривожні, замкнуті, тихі, сором’язливі, не впевнені в собі діти.
Занадто вразливі діти, що неадекватно реагують на жарти, підколи та нестандартні ситуації.
Улюбленці вчителів та діти, яким легше спілкуватися з дорослими.
Неохайні, погано вдягнені дітлахи, що не дотримуються гігієни, з брудним волоссям, неприємним запахом тощо.
Новенькі в класі або такі, що були довго відсутні (умовно новенькі).

І будь-хто через інтриги та підступність однолітків. Мотивом можуть послужити заздрощі, ревнощі, підозри, помста… У цьому випадку в хід ідуть інтриги, наклеп, плітки, штучне роздмухування незначного епізоду.

Які особливості поведінки дітей, які стали жертвами булінгу?

Діти часто мовчать про свої проблеми: вони можуть в усьому звинувачувати себе, страждати від почуття провини, боятися занадто бурхливої реакції батьків або й погіршення ситуації через їхнє втручання. Остерігаються звинувачень у тому, що вони «ябеди, донощики, стукачі». Тому треба добре знати ознаки, які можуть свідчити про шкільне цькування:

– Синці, садна, подряпини, подраний одяг (має насторожити їхнє регулярне виникнення незалежно від достовірності пояснення дитиною кожного окремого випадку).

– Зіпсовані, поламані чи загублені речі (шкільне приладдя, підручники, гаджети, прикраси, предмети одягу).

– Прохання про додаткові кишенькові гроші, що можуть призначатися вимагачам та шантажистам.

– Часті хвороби, скарги на погане самопочуття, головний біль чи біль у шлунку, проблеми зі сном (безсоння, нічні кошмари).

– Погіршення успішності, втрата інтересу до занять, прогуляні уроки. Відмова ходити до школи під різними приводами.

– Поганий настрій після повернення зі школи, постійна пригніченість, вразливість, тривожність, плаксивість чи, навпаки-дратівливість, агресивність.

– Самотність, відсутність шкільних друзів та приятелів.

– Дивна дорога до школи-довга, незручна чи взагалі манівцями.

– Проблеми з харчуванням: хворобливий апетит чи його відсутність.

– Хворобливі переживання з приводу своєї зовнішності чи інших чинників, які роблять дитину «не такою».

– Втечі з дому, самоушкодження, суїцидальні прояви.

прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
бояться самі йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
поведінка і темперамент змінюються;
явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдькуватості і замкненості;
виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей;
часті прохання дати гроші, злодійство;
зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять;
постійні ссадини, синці та інші травми;
мовчазність, небажання йти на розмову;
як прояв крайнього ступеню: суїцид.

Як виявити учня, який став жертвою булінгу?

Шкільні речі часто бувають розкидані по класу чи сховані.
На уроках веде себе боязливо, замкнений, коли відповідає, по класу розповсюджується шум, сміх, коментарі.
Під час перерви, в їдальні, тримається осторонь інших, уникає ровесників і старших школярів, намагається бути недалеко від вчителів.
Дитину ображають, дражнять, дають образливі прізвиська.
Добре контактує з вчителями і погано з ровесниками.
Запізнюється на уроки або пізно йде зі школи.
Під час групових занять дитину ігнорують або обирають останньою.

Хто найчастіше стає кривдником хлопці чи дівчата?

Кривдники-хлопці частіше застосовують фізичну агресію, а дівчата – дражняться, поширюють чутки, ізолюють, ігнорують.

Хлопці Дівчата

25% 35% 10% 10% 15% 5%

поч. сер. стар. поч. сер. стар.

Що впливає на агресивну поведінку дітей?
Культ насильства в суспільстві.
Негативний вплив ЗМІ.
3. Низький рівень виховання.
Гіперопіка.
Байдужість з боку батьків.
Комп`ютерні ігри.

Що робити, якщо дитина підтвердила в розмові, що вона жертва булінгу?

Скажіть дитині:

Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви зможете допомогти їй вирішити цю проблему).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви намагаєтесь зрозуміти її почуття).
Це не твоя провина (дайте дитині зрозуміти, що вона не одинока в подібній ситуації: багатьом її одноліткам доводиться спостерігати ріхні варіанти залякування та агресії в той чи інший момент дорослішання).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою і підтримкою).
Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Повідомте класного керівника, шкільного психолога, дирекцію школи. При цьому чітко сформулюйте проблему, називаючи речі своїми іменами: ні в якому разі не кажіть «у моєї дитини погані стосунки з однокласниками», а зовсім інакше – «мою дитину піддають цькуванню і психологічним тортурам»
Адміністрація, спільно з психологічною службою школи приймає рішення про невідкладність реагування на виявлений факт.
Безпосередня робота з жертвами і булерами.
Переведення дитини в інший навчальний заклад.
Чого не варто робити?
Радити дитині самотужки протидіяти цькуванню, не звертати уваги, давати здачі, ображати у відповідь, просто перетерпіти складний період.
Давати дитині зрозуміти, що вона сама «винна» через «неправильну» поведінку, спосіб життя чи ще щось.
Намагатися самотужки «розібратися» з кривдником дитини чи її батьками.
Повністю покладатися на вчителів і адміністрацію школи, не контролюючи ситуації.
Відмовлятися від переведення дитини в інший навчальний заклад, якщо ситуація зайшла занадто далеко.
Як шкільне цькування може в подальшому житті вплинути на долю людини?
Негативний вплив на самооцінку, може спровокувати розвиток комплексів, відчуття себе невдахою, людиною третього сорту.
Спровокувати нервові та психічні розлади, фобії, депресії, нервові хвороби.
Порушення стосунків жертви з рідними, близькими, а також у будь-якому колективі.
Закріпити негативні сценарії в стосунках із представниками протилежної статі, стати на заваді побудови здорової сім’ї, навіть призвести до самотності на все життя.
Сформувати схильність до насилля в дорослому житті. Саме із жертв цькування нерідко виростають сімейні тирани, маніяки.